Українські військові на кордоні з Курською областю РФ: це не окупація Росії, ми просто використовуємо її методи
Це не окупація Росії. Ми застосовуємо проти неї її ж методи, і маємо на це повне право, – кажуть українські військові на прикордонному пункті пропуску "Юнаківка" в Сумській області, який веде до контрольованої Збройними силами України частини Курської області Росії.
Розбомблені будівлі з українського боку кордону, з погнутими дахами та просілими дошками, охороняють кілька озброєних солдатів. Їм не подобається приїзд журналістів. "Забирайтеся звідси, вас занадто багато, вони побачать таку групу з безпілотника і відкриють по нас вогонь", – різко реагують вони, попереджаючи про можливу атаку росіян.
Через закритий пункт пропуску в Юнаківці проїжджають машини з солдатами, які беруть участь у Курській операції. Далі розташоване російське місто Суджа, яке перебуває під контролем України. Це лінія фронту, тому для того, щоб потрапити сюди, потрібен дозвіл Міністерства оборони України.
Офіцер, якого відправили наглядати за журналістською групою, показує прикордонникам документи. Вони відходять, все ще незадоволені, надягають маски на обличчя та не хочуть, щоб їх фотографували.
"Вам не обов'язково їхати аж до Суджі, там немає на що дивитися, а крім того, ви порушите закон, і Росія неодмінно переслідуватиме вас за це", – відмовляє той самий офіцер на пункті збору на околиці Сум.
Не всі цього бояться. Частину "екскурсантів" завантажують через задній люк у два повнопривідні високі бронетранспортери. Вони везуть журналістів на російську територію. Деякі залишаються у власних автомобілях, щоб доїхати лише до кордону.
Дуже швидка їзда в колоні машин. Всі одягнені в бронежилети та каски. Ремені безпеки не можна пристебнути, щоб вистрибнути з машини, якщо щось трапиться. Наприклад, якщо пролетить російський безпілотник або авіабомба. На узбіччі дороги висить знак, що до Курська 108 кілометрів.
Дорога настільки вкрита вибоїнами, а темп такий швидкий, що руки болять від того, що ти тримаєш кермо, а може, навіть від стресу. Хмари пилу здіймають зрешечені кулями військові машини та машини швидкої допомоги. Спека, сморід вихлопних газів і запах руїн спалених будинків – запах війни повсюди.
"Лінія фронту змінюється, але міжнародне право – ні. Якби ви в'їхали в Росію, то потрапили б під санкції. Крім того, росіяни та іноземці, які в'їжджають на окуповані українські території з російського боку, теж потрапляють під санкції, але наші", – пояснює український офіцер.
Думаю, він радий, що не треба їхати в Суджу того дня. "Там насправді немає на що дивитися. Дорога, магазин, мародери. Москаль є москаль, він сам себе грабує", – згадує він.
"Вони вкрали весь алкоголь з магазину, там навіть діти крадуть. Я був там на другий день після в'їзду в Курську область. Першим ділом вивезли алкоголь, тому що це все ж таки стратегічний товар, валюта. Я бачу, як 12-річний хлопчик штовхає два візки, один з горілкою, інший із замороженою курятиною. Він підняв її, потім викинув, мухи літають всюди", – повідомляє він.
"Але, судячи з усього, перед магазином у Суджі лежить труп російського солдата", – запитує один із журналістів. "Можливо, він і лежав, але його там вже немає. Тіла загиблих потрібні обом сторонам. Вони також обмінюються", – запевняє військовий офіцер.
Прикордонники на українському боці кордону чергують під дощатим дахом, вкритим подертою вітром маскувальною сіткою. Вони дозволяють під'їхати лише до знаку "Стоп. Контроль". За ним починається нейтральна прикордонна смуга, за якою знаходиться Росія. Кордон проходить вздовж дороги, і Росію також можна побачити за сіткою паркану, закріпленою зверху спіральним колючим дротом.
У день візиту до пункту пропуску "Юнаківку" російські війська перебували майже за 40 кілометрів від кордону. "Росіяни стоять за 39 кілометрів звідси, принаймні так було вчора. Це найдальша точка. В середньому 20 кілометрів вглиб їхньої країни. Це змінюється кожного дня і на краще для нас. Є території, які ми повністю контролюємо, є території, які ми контролюємо частково", – каже один із солдатів.
На запитання, як вони оцінюють обороноздатність росіян, українські військові відповідають, що по-різному. "Це залежить від місця і роду військ. Солдати строкової служби, які не мають досвіду, – це гарматне м'ясо. Вони одразу здаються. Але там є і професіонали, не можна недооцінювати ворога, тим більше, що у росіян є серйозні бойові ресурси", – підкреслюють вони.
Українці кажуть, що їхня операція на території Росії не є окупацією. "Це просто дзеркальна відповідь на їхні дії. Вони увійшли на нашу територію 11 років тому. Вони окупували Крим, Донецьк і Луганськ. Чому нам не можна зробити те ж саме?" – запитують солдати на українсько-російському кордоні, з якими поспілкувався PAP.
З Юнаківки Jarosław Junko (PAP)
Опр. Roman Havryshchak
hav/
