2024-08-23 22:15 update: 2024-08-23, 22:19
Кораблі Балтійського флоту РФ у парадному шикуванні з нагоди Дня Військово-морського флоту в Санкт-Петербурзі, Росія. 28 липня 2019 року. Фотоілюстрація. Fot. PAP/ALEXEI NIKOLSKY/SPUTNIK/KREMLIN POOL
Політолог, фахівець у галузі досліджень міжнародної безпеки Нурлан Алієв з Економіко-Гуманітарного Університету у Варшаві поділився своїм баченням нещодавніх російських акцій у Балтійському басейні. На його думку, подібні провокації з боку РФ мають асиметричний, але систематичний характер, і пов'язані передусім зі зміною геополітичної ролі ядерної держави в цьому регіоні.
Відповідаючи на запитання PAP, у чому саме полягає особливість сучасного російського підходу в безпековій сфері та агресивного просування нею своїх геополітичних інтересів, Нурлан Алієв зазначив, що стратегія росіян уже впродовж тривалого часу виходить із визнання свого нижчого, а отже більш вразливого, порівняно з блоком НАТО, військового становища. За його словами, відставання за такими показниками, як військовий бюджет і високотехнологічне озброєння, були очевидні для військово-політичного керівництва СРСР ще на пізньому етапі холодної війни.
"У відповідь на висунуту президентом США Рональдом Рейганом 1983 року програму Стратегічної оборонної ініціативи (СОІ), яка передбачала створення системи протиракетної оборони з елементами космічного базування, що була б здатна перехоплювати та знищувати балістичні ракети та їхні бойові блоки на всіх етапах польоту, Радянський Союз відповів комплексною військово-політичною стратегією “асиметричної відповіді”. Вона передбачала не тільки військову, але й дипломатичну, політико-пропагандистську активності, а також конкретні програми розвитку систем озброєнь та науково-технічної бази під них", — каже експерт.
Після розпаду Радянського Союзу і періоду зовнішньополітичного послаблення Росія почала розширювати арсенал своїх засобів і, за словами Нурлана Алієва, опинилася навіть у вигіднішому становищі, в порівнянні до Радянського Союзу.
"До списку використовуваних методів, покликаних забезпечити одержання переваги над противником, який переважає у військовому та економічному плані, додалися інформаційно-психологічні операції, енергетичний шантаж, кібератаки, лобізм та корумпування, підтримка ультраправих і ультралівих політичних сил і так далі", - визнає експерт.
"Повномасштабне вторгнення РФ в Україну повинно було показати, що Росії досі не чужі теж і конвенційні методи та що разом з іншими доступними засобами, російська військова машина може бути дуже ефективною, як це було продемонстровано в Криму у 2014 р. Виявилося, втім, що українці за цей час і собі усвідомили, що їхній шанс на успіх залежатиме від нестандартних рішень і готовності вдаватися до асиметричних дій", — підкреслює Алієв.
Фахівець у галузі міжнародної безпеки нагадує про поширену в медійному полі України фразу про те, що маленька радянська армія не в силах здолати велику радянську армію. Він зазначає, що в українського військово-політичного керівництва наразі є усвідомлення цього.
"Події в Курській області зайвий раз доводять те, що на зміну сподіванням Києва на нерішучий і повільний Захід, прийшов етап ризикованих, асиметричних дій, спрямованих на порятунок ситуації на фронті", — каже він.
Експерт вважає, що Росія протягом найближчих років не наважиться вдиратися до будь-якої з країн НАТО. Згідно з його твердженнями, на першому місці залишаться саботаж, ІПСО, використання внутрішніх проблем у національних суспільствах.
Проте, на думку вченого, попри все це, країнам Європи не можна ігнорувати загроз, що випливають з агресивної політики РФ, "не можна сигналізувати про свою неготовність або небажання захистити себе".
За словами Алієва, навіть за відсутності ресурсів на те, щоб повноцінно конкурувати з НАТО, Росія надалі намагатиметься провокувати Захід.
"Не дивлячись на відносно спокійне прийняття Кремлем вступу Фінляндії та Швеції до НАТО, ще в грудні 2022 року тодішній міністр оборони Сєргєй Шойгу заявив про необхідність створення двох нових військових округів - Московського та Ленінградського, оскільки розширення НАТО нібито вимагає мілітарної відповіді від Росії", — каже Алієв.
У воєнному вимірі найактуальнішим і найзагрозливішим викликом щодо безпеки Кремля, на його думку, є саме вступ до Північноатлантичного Альянсу цих двох нордичних країн, оскільки це пов'язано не тільки з розширенням сухопутного кордону Росії з блоком, а й із тим, що Балтійське море фактично перетворилося на внутрішнє озеро НАТО. Крім того, контроль над Фінською затокою союзників тепер у будь-який момент може обернутися для Росії тим, що найзручніша транспортна артерія між основними пунктами базування Балтійського флоту РФ у Балтійську (Калінінградська область) і Кронштадті (Ленінградська область) може бути перерізана, а союзний флот або навіть сили одних тільки ВМС Естонії та Фінляндії за бажання можуть заблокувати російські кораблі шляхом встановлення мін.
Алієв зазначає, що зовсім нещодавно протидію подібному сценарію розвитку подій уже відпрацьовували на спільних навчаннях ВМС Росії та Китаю. Наприкінці липня корвет "Сообразительный" Балтійського флоту РФ та есмінець "Цзяоцзуо" ВМС Китаю за допомогою радіоелектронного обладнання виявляли імітовані "мінні поля" у Фінській затоці та знищували їх вогнем артилерії. Водночас інші судна моделювали пошуково-рятувальні операції з надання допомоги постраждалому в бою човну.
Інший приклад нетрадиційної активності Росії в регіоні пов'язаний з односторонніми спробами делімітації морських кордонів. Так, 21 травня Міноборони РФ оприлюднило проєкт постанови уряду щодо уточнення меж територіальних вод біля материкового узбережжя та островів Росії в Балтійському морі. Згодом ініціатива, яка зачіпала інтереси країн ЄС і НАТО, була відкликана, але її поява чітко корелює з питанням підтримки України в її опорі російській агресії, розповідає Нурлан Алієв.
Подібна ситуація була й зі зникненням буїв на річці Нарва на кордоні з Естонією, які після інформаційного галасу, хоч і не в повній кількості, проте були повернуті естонцям.
Це був недвозначний меседж про те, що "ми продовжимо створювати провокації, якщо ви будете проводити активну політику".
"Ймовірно, найкращою відповіддю на неї з боку країн, що опинилися на шляху РФ, зокрема й Польщі, буде спокійна дія, що оперує фактами та здоровим глуздом, до якої закликав президент Фінляндії Александр Стубб. Мета цієї дії - не дозволити посіяти паніку і смуту серед західних керівників і власної громадськості. І треба зазначити, що у п'яти нордичних країн і Польщі вже є деякі досягнення і цікаві спільні напрацювання (як-то проєкт створення стіни безпілотників) з цього питання", — підсумував Алієв.
Доктор Нурлан Алієв є фахівцем у галузі досліджень з міжнародної безпеки. Сфера його досліджень — зовнішня політика і політика безпеки Російської Федерації, Арктика, пострадянські країни, стратегічні дослідження та асиметричні війни. Наразі він викладає в Економіко-Гуманітарному Університеті у Варшаві.
Нурлан Алієв є автором книги "Переоцінка політики безпеки Росії" (оригінальна назва "Reassessing Russia's Security Policy", Рутледж, 2023 р.). У книзі розглядається, як політика безпеки Росії застосовувалася і застосовується в конкретних випадках, включно з нинішньою війною в Україні, російською протисупутниковою програмою і сучасною афганською політикою РФ.
Розмовляв: Ihor Usatenko
iua/
