2024-09-09 11:03 update: 2024-09-09, 11:18
Енн Еплбаум на Кампусі "Польща майбутнього" в Ольштині у 2021 році. Fot. PAP/Tomasz Waszczuk
Автократичні країни мають занадто різні ідеології, щоб можна було говорити про існування певного альянсу чи осі, радше вони є мережею спільних інтересів, найважливішим з яких є підрив демократії та верховенства права. Так стверджує американська колумністка, лавреатка Пулітцерівської премії Енн Епплбаум у своїй книзі "Концерн Автократія" (англ. Autocracy Inc.), яка незабаром вийде друком у Польщі.
"Ці країни - я маю на увазі комуністичний Китай, націоналістичну Росію, теократичний Іран, боліваріанських соціалістів у Венесуелі, Північну Корею та близько десятка інших - не поділяють однакового світогляду і навіть іноді вступають у конфлікт між собою, але їх об'єднує те, що їхні правителі хочуть правити без механізмів контролю, без верховенства права, без незалежних судів, без вільних ЗМІ. І вони опортуністично працюють разом, щоб протистояти мові ліберальної демократії, мові прав людини, мові верховенства права, тому що це ідеї, які загрожують їхній версії абсолютної влади", - сказала Епплбаум на нещодавній зустрічі з членами Асоціації іноземної преси (FPA) в Лондоні.
Порівнюючи сучасні автократії з диктатурами двадцятого століття, Епплбаум вказала на кілька важливих відмінностей. По-перше, їх очолюють дуже багаті люди, часто з мільярдними статками, які прийшли до влади завдяки накопиченню багатства, і, як стверджує автор в книзі, зробили це за мовчазної згоди міжнародної фінансової системи, яка потім допомогла їм приховати це багатство. По-друге, на відміну, наприклад, від Радянського Союзу, який активно просував свою систему, сучасні автократії більше зацікавлені в підриві ідеї та мови демократії та верховенства права. Нарешті, вони набагато активніше співпрацюють у використанні технологій стеження, в розробці яких особливо процвітає Китай.
Говорячи про відмінності між різними мережевими державами, вона також підкреслила різні загрози, які вони несуть.
"Владімір Путін становить пряму, фізичну, стратегічну, військову загрозу для Європи. Зараз він окупував українську територію, але він може спробувати зробити це в країнах Балтії, Польщі й навіть Німеччині. У молодості він був офіцером КДБ у Дрездені, тому він пам'ятає, коли радянська імперія поширилася на Східну Німеччину. Тож чи міг він уявити, що Східна Німеччина знову стане частиною російської імперією? Так, міг", - зазначила Епплбаум.
"Китай не є фізичною загрозою для Європи чи інших частин світу, за винятком Тайваню, з яким ми маємо політичні та економічні зв'язки, тому це також стратегічне питання. Але китайці мислять стратегічно по-іншому - вони зацікавлені в контролі над даними або контролі над критично важливою інфраструктурою, якою зокрема є морські порти. Якщо у них є порти, вони можуть відстежувати, що входить і виходить з них, і це може дати їм джерело впливу. Те ж саме стосується і телекомунікаційної інфраструктури. З іншого боку, Іран є спонсором тероризму, як на Близькому Сході, так і в інших місцях.
"Це той самий процес, який ми бачили в інших демократіях. Я маю на увазі, що саме так Венесуела стала Венесуелою. Угорська демократія деградувала подібним чином", - зазначила вона, додавши, що широка коаліція, яка зараз перебуває при владі і перемогла на виборах, “з деякими успіхами і деякими невдачами, намагається демонтувати і повернути цей процес назад”.
Вона також зазначила, що, незважаючи на розбіжності у внутрішній політиці між цим і попереднім урядом, у питанні загрози з боку Росії в Польщі існує майже одностайність.
Вона також підкреслила, що хоча конфлікт між автократіями та демократіями зараз є центральною суперечкою у світі, це не так, як під час холодної війни, коли держави повинні чітко стати на чийсь бік, але зараз існує більше відтінків сірого. Туреччина, наприклад, є прикладом держави, яку не можна чітко класифікувати ні як демократію, ні як автократію.
Епплбаум вважає, що в останні кілька років демократичні країни почали усвідомлювати небезпеку посилення автократій і власну залежність від них, наприклад, в питаннях сировини або промислового виробництва - і, як наслідок, вони нарешті почали реагувати. Вона нагадала, що однією з причин, чому Путін вирішив вдертися до України, було його переконання, що Захід не вживатиме жодних заходів для її захисту.
"Я думаю, що відбулося багато змін. Наприклад, розуміння того, що Росія не є доброякісним торговим партнером, у якого ми купуємо газ і не повинні турбуватися ні про що інше. Частково це почалося з пандемії, коли Європа, Америка та інші країни зрозуміли, що вони не можуть ризикувати залежністю від Китаю у стратегічно важливих або інших ключових питаннях, будь то медикаменти, природні ресурси або будь-який інший імпорт. Це усвідомлення стало частиною політики, чого раніше не було. Адміністрація Джо Байдена, наприклад, має цілу програму щодо повернення певних видів виробництва до США не лише з економічних причин, але й з міркувань безпеки", - пояснила вона. Проте вона додала, що ці зміни можуть і повинні відбуватися швидше.
Книга Енн Епплбаум "Autocracy, Inc: The Dictators Who Want to Run the World" вийшла в липні, в Польщі вона незабаром буде опублікована під назвою"Koncern Autokracja. Dyktatorzy, którzy chcą rządzić światem" ("Концерн Автократія. Диктатори, які хочуть керувати світом").
З Лондона Bartłomiej Niedziński (PAP)
Опрац. Ihor Usatenko
iua/
