2024-12-24 10:10 update: 2024-12-24, 10:40
Львів Fot. PAP/Vladyslav Musiienko
На Різдво ми хотіли б забути про війну хоча б на три дні, - розповіли PAP поляки у Львові, який знаходиться далеко від фронту, але також лунають сигнали тривоги, що попереджають про російські ракети та ударні безпілотники.
У польській середній школі №10 ім. Марії Магдалини діти чергують навчання в класах і в укриттях. Перед Різдвом репетиції, на яких вони вправлялися у виконанні колядок, проходили нагорі і внизу, де було безпечно, пояснила директорка школи Віра Шершньова.
"Ми спускаємося в бомбосховище за кожним сигналом тривоги, і уроки також проводяться там. Ми відчуваємо війну на кожному кроці. У нас є діти, чиї батьки воюють на фронті. Ці діти відчувають це, тому що їхні сім'ї щодня живуть у напрузі і страху за своїх близьких. Але з ними працюють психологи, і ми також намагаємося якось підтримати цих дітей, щоб не забирати у них дитинство", - розповіла вона.
Передріздвяний період у гімназії - це час, коли згадують старі традиції, прикрашають класи та наряджають ялинку, пишуть листи святому Миколаю. Це також можливість плекати польськість.
"Це якраз одна з місій нашої школи: ми навчаємо дітей рідною мовою, але водночас приділяємо багато уваги плеканню традицій. Ці традиції повинні жити в народі, і якщо людина усвідомлює своє польське походження, то ці традиції потрібно знати і продовжувати", - підкреслила Шершньова.
На Святвечір польські родини у Львові сідають за щедро накриті столи, а ввечері всі разом ідуть на пастерку (Опівнічну Службу Божу).
"Як і в Польщі, у нас на Святвечір на столі 12 страв і місце для несподіваного гостя. Для нас це важливе Різдво, тому що це, зрештою, народження нашого Спасителя. Це час підготовки до чогось нового, ще незвіданого, і тому воно таке важливе для нас", - сказала Вероніка Мусінська, яка наступного року закінчуватиме в польську школу.
"Однак, ніхто не може бути повністю щасливим, навіть у такий радісний святковий час. У багатьох сім'ях помирають люди, батьки, сини. Це боляче для нас, але ми мусимо з цим жити. Кожен, хто має українське громадянство, хто має сили, повинен йти воювати", - додала вона.
Після закінчення школи Вероніка має намір навчатися у Польщі. Директорка школи Щершньова підкреслює, що в її школі, яка налічує 215 учнів, випускники завжди є найважливішою групою учнів.
"Ми намагаємося жити так, як жили до цієї війни. Не забирати у дітей дитинство. Тому на другий рік війни ми організували традиційний випускний бал для випускників, хоча дехто казав: ой, тут війна, а тут випускний. Але це останній шкільний бал для цих дітей. Такого у них більше ніколи не буде", - каже вона.
Перед Різдвом Львів виглядає як будь-яке місто Європи. Мерехтливі вогні ялинки, вітрини магазинів, прикрашені свічками та гілочками, різдвяні колядки, що лунають з гучномовців, і люди, які сумують, але намагаються посміхатися. Однак майже щодня опівдні місто завмирає.
У цей час з гарнізонного храму Української Греко-Католицької Церкви, колишнього костелу єзуїтів, виходять похоронні процесії. Майже щодня у Львові відбуваються урочисті прощання з новими солдатами, які загинули у війні з Росією. Такі прощання відбуваються і в Латинській катедрі, де ховають вірян Римо-католицької церкви та українських громадян польського походження, вбитих росіянами.
Корінні львів'яни тихо нарікають, що через війну на вулицях міста стало чути набагато більше російської мови, ніж раніше. "До нас приїхали біженці зі сходу, і їхня мова нас трохи ображає, бо для нас це пам'ять про совєтизацію" - розповів PAP пан Станіслав, з яким ми зустрілися на львівському Цвинтарі орлят.
"З іншого боку, польської мови стало набагато менше, тому що через війну не приїжджають туристичні групи з Польщі, а багато хто з нас, львівських поляків, заробляв на життя, зокрема, проводячи польські екскурсії", - додає пан Адам.
Цьогорічне Різдво, однак, стало приводом для певної єдності серед мешканців міста. Цього року римо-католики і греко-католики, які досі святкували за різними релігійними календарями, вперше святкуватимуть разом. Греко-Католицька Церква відмовилася від так званого старого стилю, за яким релігійні свята відзначалися там на два тижні пізніше.
"У Львові дуже багато змішаних сімей, тому раніше ми святкували і перші свята, які ми називаємо польськими, і другі, які ми називали українськими, разом. Тепер всі радіють, що це буде інакше, що ми будемо разом, більше не буде цього поділу і ми всі разом будемо колядувати", - розповіла PAP Наталя Андрущишин з батьківського комітету гімназії св. Марії Магдалини.
Зі Львова Jarosław Junko (PAP)
опр. Dmytro Menok
dmd/
